Journey to the Unknown

First I found myself in the world, then I found the world in my Self

***

The thoughtless state becomes the predominant state. This is the fruit of regular meditation. The fruits of earnestness on the path and true search are the confidence, devotion and complete surrender to the Self.

On the shore of Eternity

And then it seemed to me that all I really want to do  is to sit and look at the water, the sky, the clouds, the sun, or the mountains - to be on the shore of eternity. Just sit and look until the lakes, mountains, clouds, sun, sky, earth, me, space and time disapear. And that is what is remain - that is real,  that is  my home, that is myself.

А тоді мені здалося, що все що я насправді хочу це сидіти  й дивитися на воду, небо, хмари, сонце, чи гори - бути на березі вічності, як я колись називала. Сидіти доти, доки не стане озера, гір, хмари, сонця, неба, землі, мене, простору і часу. А лишиться те, що є. Те мій дім, те я сама.

***

What is beyond is so simple and beautiful that it does not need anything else and all these talks about awareness are only fuss.

What you think is your happiness, your bliss are in fact your obstacles to your real nature.

Everyday practice

If the steps are not right and something does not work, do not say that the goal is false.

Якщо кроки не вірні й щось не виходить, не кажи що ціль помилкова.

***

It is importent to be free from judgments and opinions. It is the very begining of freedom and wisdom.

Frontiers

We believe in what we want to believe and act accordingly.
We can believe in a personality, in circumstances, in this world.
Or we can believe in something, that is unattainable to our experience, but to what our experience only touches at a certain point - I am. I am  is the last frontier. The one who  transcends frontier no longer returns.


Ми віримо в те, в що хочемо вірити й діємо відповідно.
Ми можемо вірити в особистість, в обставини, в цей світ.
Або можемо повірити в інше, в те, що недосяжне нашому досвіду, але до чого наш досвід лише дотикається в певній точці - Я є.  Я є - це останній рубіж. Той, хто перетинає рубіж, більше не повертається.

***

What is the world and others?
Why are there conflicts between me and others, inside me?
These are just conflicts of various concepts and assertions.
In the essence there is unity. Therefore, the practice is not to resolve outside or inside conflicts, which are only  inventions of the mind, but  to shift  focus on that wich is the source of the mind.

Що таке світ та інші?
Чому існують конфлікти між мною та іншими, в середині мене самої?
Це лише конфлікти різних понять та тверджень.
В сутності  є лише єдність. Тому практика полягає  не в тому, щоб  вирішувати зовнішні або внутрішні конфлікти, які є лише винаходами розуму, а змістити  фокус на те, що є джерелом розуму.

***

Concentration is not difficult, it is "what" we concentrate upon that is difficult
Watching mind. You are standing on the bank of river, you are witness.
Mind takes  power from you.

Go beyond time

Yesterday there was such feelings: 20 years pass away like 20 days, like hours.

Where is this time?

Time is illusion, it doesn't exist without one who is present in eternal "now".

***

 Jangama - lit. The Eternal Existence of the Self, Вічне існування Самого Себе

Samadhi

Is it helpful to think of the world as an illusion?

Origins of Meditation

***

На тихій поверхні мінливого може відбитися Вічне. 

On a quiet surface of the changeful the Eternal can be reflected.

On a quiet surface of the changeful the  immutable can be reflected.

Light

There is only light and the light is all.
Everything else is but a picture made of light.

For everything there are innumerable causal factors. But the source of all that is, is the Infinite Possibility, the Supreme Reality, which is in you and which throws its power and light and love on every experience [I am That, 4]
#Nisargadatta

State

A state cannot come into being unless the mind calls it into existence.
#Ramanamaharshi

***

I loved these parts of self,  I hate them, but these are only tendencies, appearances,  rising from some which never existed. I am not  thoughts, feelings, acts. Whatever thinking, feeling,  activity is, it can't add anything to me, it can't take from. I was that I am, I will be that I am, I am that I am. I can't describe this, I can't share, I can't hold, I can't lose. You can only be the truth, without "you".

***

The true Master does not work for the needs of seekers, but works for the Self.

***
The "dialogue" is when you conduct your arguments, rather than trying to convince the one that he is not right.

***

After more or less regular meditation, emerge a strong striving to leave all these facebooks, readings and so on.
Practice still needs effort, and suffering leads to deepening.
This understanding is coming not from books.
And there is still a desire for communication, which arises because of the sense of separation, which is not constant now.

Зміна мислення - перший крок

Що таке зміна мислення?
Це наприклад коли ти установку невдачі змінюєш на позитивну конструктивну установку розвитку? Так, але не лише.

Негативні стани викликають негативні дії.

Важливо збагнути, як і чому виникають негативні стани.  Відчуття невдоволення,  депресії, злість та інше  - всі негативні стани породжені не просто негативним мисленням.

Обставини й проблеми породжує в першу чергу  неправильне мислення, але щоби зрозуміти що це таке, потрібно  піти глибше психології.

Свідомість є доволі творчою й вона здатна вирішувати будь-які поставлені проблеми.

Завжди по-новому, її потенціал безмежний, вона робить це унікально, творчо, без прив’язаності.

Свідомість обмежує себе сама, коли приймає на віру, те що лише таким видається, але не є.

Все, що є, що би це не було отримує  буття від свідомості, саме свідомість робить все можливим. І тому свідомість має доступ, потенціал, можливості щоби це змінити, якщо бачить в цьому потребу.

Негативне виступає інструментом свідомості. 

Негативне не одразу є негативним. Спочатку якась річ (думки, почуття це також речі) входить в наше поле уваги. Ми не знаємо що це. Якщо ми зацікавилися, то непомітно ми оплутані цим й не бачимо змоги вибратися,  виникає страждання.

Відповіді   шукає той,  хто відчуває  що щось не так, хто невдоволений, нещасний, хто страждає

Страждання  стимулюють нас зрозуміли, що ілюзорне не може дати нам постійне щастя й  насправді нам не потрібне.

Негативні стани викликані вірою в ілюзорне.

Страждання не є необхідністю коли ми починаємо  розуміти, що зовнішній світ є непостійним, оманливим, ілюзорним. Так само як і наш внутрішній світ - світ думок, почуттів, і навіть станів є плинним, не тривким, ми не можемо на нього опиратися. Ми втрачаємо інтерес, прив'язаність. Прив’язаність, зануреність в ілюзорне, забування власної природи блокує доступ до невичерпного джерела блаженства й це як наслідок  викликає «негативні стани психіки», відчуття, що не все в порядку.

Таке розуміння  виходить  за буденний рівень свідомості.

Йдеться не про насильну відмову від прив'язаностей, але про розуміння.

Зрозумівши  ми можемо від цього відмовитися. Це зречення (вайрагья).
Це не є насильною відмовою чи аскетизмом. Вайрагья - це усвідомлення непотрібності тимчасових, марності речей.

Щастя є нашою природою й воно не потребує підтримки, супроводу  й тим більше гонитви за ним.

Ми не шукаємо безтурботного життя, легкого й приємного. 

Ми шукаємо ясності й розуміння.

Ми можемо відкинути те, що зрозуміли (Н.)

Мислення – це одне, реальність - це зовсім  інше. (Р.)

Не потрібно відмовлятися

Не потрібно ні від чого відмовлятись. Ми  можемо лише перестати бачити ілюзорне як реальне, а бачити ілюзорне як ілюзорне.  Це перебування в «Я є», коли увага, самоусвідомлення зафіксоване на цьому рівні, тоді приходить не просто знання, розуміння, але останнє доступне переживання – досвід,  що ти не тіло, не розум, а чисте буття, принцип «Я є».

***

Не засинати – означає не відпускати з фокусу уваги те, що є постійно присутнє як тло будь-якого переживання, думки, емоції – « Я є». «Я є» і тому можливе все.

Поки ми маємо тверде переконання, що ми є тіло, ми не можемо стабілізуватись в « Я є». Для цього потрібна медитація, вона піддає сумніву твердження « Я є тіло», «Я є розум» саме в медитації стає доступним просто буття, просто бути.

Насправді немає ні того, хто переживає, ні того, що переживається (радість, гнів, любов, сум, депресія і т.д.)  є лише переживання - сам процес. Але розум котрий має справу з суб’єктно-об’єктним відношенням не здатний це схопити. І все ж це є доступним для того хто є свідком розуму. Але й він це не останній крок. Парабраман є той хто спостерігає Браман «Я є».

Також не можна придушити емоції, але можна підняти, піднести  їх на інший рівень.

Якщо є те, від чого потрібно відмовлятись, це може свідчити про те, що інтерес ще присутній, а отже віра в тіло-розум тверда й зберігається. Тоді потрібно не відмовлятися від предмету інтересу чи навіть самого  інтересу, але піддавати сумніву реальність понять тіло-розум, у випадку коли переконаність у реальності «тіло-розум» слабшатиме інтерес слабшатиме також, поки не зникне зовсім.

Ототожнення

Ментальні або емоційні стани виникають через фальшиве ототожнення принципу «Я є» з тілом, розумом,  емоціями, звідси всі наслідки.
Також є переживання болісного досвіду, що те, що здавалось вже здобуте навіки – знову втрачене. Отже має місце нерозуміння. Втраченим може стати лише набуте.

Пізніше ти прочитаєш про це, що всі бесіди приноситимуть стани піднесення, котрі проте минатимуть залишаючи шукача у відчаї.

Такий підхід в самій своїй основі не вірний. Те не можна здобути й відповідно не можна втратити. Потрібно звільнити лише перешкоди, що заважають усвідомленню себе «Я є», а саме припинити ототожнювати себе з думками, почуттями, але розуміти що «Я є « - це лише свідок думок, почуттів, емоцій, тіла й т.д.  Перебувати в «Я є» - це останнє, що може зробити людина, розум его. Це рівень sadhakа. Садхакою – є той хто міцно й стійко укріпив розум в «Я є».

Стан ототожнення себе з тілом й розумом – це рівень mumukshu. Мумукшу отримує стани піднесення до блаженства "Я є" й знову падає. Він все ще прив’язаний до думки «Я є тіло». Очевидно, що коли з’являється сумнів «Може я не тіло?» це робота Садгуру по підняттю самоусвідомлення, до перебування й укріплення в стані «Я є» або стану усвідомлення, що не має форми, обмежень, ідентифікації й т.п.

Не аналізуйте \ Don’t analyze!

Справа не в тому, що приходили саме думки про  щось.

Не треба аналізувати ці думки. Не важливо які думки приходять. Думки лише намагаються описати вас. Але в не є нічим з того, що говорять думки.

Не буде цих думок, будуть інші. 

Негативні думки спричиняють депресію, але й перезбудження через позитивні нічим не краще.

Все просто: думки будуть завжди. Чи про когось, хто зробив на вашу думку вам щось не так чи про безліч інших поточних «важливих» справ. Справа не в їх наповненні, не в їх якості, а в тому, щоби дивитися крізь них.

Як це зробити? Повертатися знов і знов до «Я є». Знову і знову. Й головне – намагатися знову і знову.  Коли це стає важко, допомагають мантри. Мантри зміцнюють розум, зосередження  на мантрі –  укріплює розум від блукання тут і там.

Тоді як під час медитації думки починають приходити з більшим натиском.

Немає сенсу давати енергію думкам нескінченно пережовуючи їх, увіковічуючи те, що має бути відкинуте.

Аналіз й намагання розібратися не здатні вирішити те, на що претендують,  це лише спроба виправдати, полегшити біль, знайти в цьому якесь вдоволення. 

Психологія тут не спрацює, прийде мить, коли вона  мусить бути відкинута, оскільки розум не може сягнути того, що є  джерелом болю, страждання, нещастя – всіх негативних та  позитивних станів.

Всі реакції: страждання, щастя, захоплення, біль – це те що засвідчується нами, але  не те, що є істинним. 

Має бути відкинуте все. 

Насильство думок / Violation Of The Thoughts

Коли приходять одні й ті самі думки –   замасковані бажання, потрібно спостерігати їх й не йти за ними, тобто не залучатися.

Пам’ятайте про це, щоразу коли відчуваєте, що стара звичка ототожнюватися з думками взяла над вами гору – ловіть себе. Знов і знов. Зрештою  справа  в тому, щоби пам’ятати себе й жити усвідомлено щомиті.

Вам не потрібно шукати Себе, бо ви Себе ніколи й не губили. Змістіть фокус вашої уваги й перестаньте ототожнювати себе з тим чим ви не є: думками, почуттями, розумом, тілом. Кожного разу, коли ви помітили, що ви знову залучені, повертайте увагу до спостерігача, котрий просто  спостерігає це все, відсторонено, не залучаючись.