Ментальні або емоційні стани виникають через фальшиве
ототожнення принципу «Я є» з тілом, розумом, емоціями, звідси
всі наслідки.
Також є переживання болісного досвіду, що те, що здавалось вже здобуте навіки – знову втрачене. Отже має місце нерозуміння. Втраченим може стати лише набуте.
Також є переживання болісного досвіду, що те, що здавалось вже здобуте навіки – знову втрачене. Отже має місце нерозуміння. Втраченим може стати лише набуте.
Пізніше ти прочитаєш про це, що всі бесіди приноситимуть стани піднесення,
котрі проте минатимуть залишаючи шукача у відчаї.
Такий підхід в самій своїй основі
не вірний. Те не можна здобути й відповідно не можна втратити. Потрібно
звільнити лише перешкоди, що заважають усвідомленню себе «Я є», а саме
припинити ототожнювати себе з думками, почуттями, але розуміти що «Я є « - це
лише свідок думок, почуттів, емоцій, тіла й т.д. Перебувати в «Я є»
- це останнє, що може зробити людина, розум его. Це рівень sadhakа.
Садхакою – є той хто міцно й стійко укріпив розум в «Я є».
Стан ототожнення себе з тілом й
розумом – це рівень mumukshu. Мумукшу отримує стани піднесення до блаженства "Я є" й
знову падає. Він все ще прив’язаний до думки «Я є тіло». Очевидно, що коли
з’являється сумнів «Може я не тіло?» це робота Садгуру по підняттю
самоусвідомлення, до перебування й укріплення в стані «Я є» або стану усвідомлення, що не має форми, обмежень, ідентифікації й т.п.
Немає коментарів:
Дописати коментар