Не потрібно відмовлятися

Не потрібно ні від чого відмовлятись. Ми  можемо лише перестати бачити ілюзорне як реальне, а бачити ілюзорне як ілюзорне.  Це перебування в «Я є», коли увага, самоусвідомлення зафіксоване на цьому рівні, тоді приходить не просто знання, розуміння, але останнє доступне переживання – досвід,  що ти не тіло, не розум, а чисте буття, принцип «Я є».

***

Не засинати – означає не відпускати з фокусу уваги те, що є постійно присутнє як тло будь-якого переживання, думки, емоції – « Я є». «Я є» і тому можливе все.

Поки ми маємо тверде переконання, що ми є тіло, ми не можемо стабілізуватись в « Я є». Для цього потрібна медитація, вона піддає сумніву твердження « Я є тіло», «Я є розум» саме в медитації стає доступним просто буття, просто бути.

Насправді немає ні того, хто переживає, ні того, що переживається (радість, гнів, любов, сум, депресія і т.д.)  є лише переживання - сам процес. Але розум котрий має справу з суб’єктно-об’єктним відношенням не здатний це схопити. І все ж це є доступним для того хто є свідком розуму. Але й він це не останній крок. Парабраман є той хто спостерігає Браман «Я є».

Також не можна придушити емоції, але можна підняти, піднести  їх на інший рівень.

Якщо є те, від чого потрібно відмовлятись, це може свідчити про те, що інтерес ще присутній, а отже віра в тіло-розум тверда й зберігається. Тоді потрібно не відмовлятися від предмету інтересу чи навіть самого  інтересу, але піддавати сумніву реальність понять тіло-розум, у випадку коли переконаність у реальності «тіло-розум» слабшатиме інтерес слабшатиме також, поки не зникне зовсім.

Ототожнення

Ментальні або емоційні стани виникають через фальшиве ототожнення принципу «Я є» з тілом, розумом,  емоціями, звідси всі наслідки.
Також є переживання болісного досвіду, що те, що здавалось вже здобуте навіки – знову втрачене. Отже має місце нерозуміння. Втраченим може стати лише набуте.

Пізніше ти прочитаєш про це, що всі бесіди приноситимуть стани піднесення, котрі проте минатимуть залишаючи шукача у відчаї.

Такий підхід в самій своїй основі не вірний. Те не можна здобути й відповідно не можна втратити. Потрібно звільнити лише перешкоди, що заважають усвідомленню себе «Я є», а саме припинити ототожнювати себе з думками, почуттями, але розуміти що «Я є « - це лише свідок думок, почуттів, емоцій, тіла й т.д.  Перебувати в «Я є» - це останнє, що може зробити людина, розум его. Це рівень sadhakа. Садхакою – є той хто міцно й стійко укріпив розум в «Я є».

Стан ототожнення себе з тілом й розумом – це рівень mumukshu. Мумукшу отримує стани піднесення до блаженства "Я є" й знову падає. Він все ще прив’язаний до думки «Я є тіло». Очевидно, що коли з’являється сумнів «Може я не тіло?» це робота Садгуру по підняттю самоусвідомлення, до перебування й укріплення в стані «Я є» або стану усвідомлення, що не має форми, обмежень, ідентифікації й т.п.