Зміна мислення - перший крок

Що таке зміна мислення?
Це наприклад коли ти установку невдачі змінюєш на позитивну конструктивну установку розвитку? Так, але не лише.

Негативні стани викликають негативні дії.

Важливо збагнути, як і чому виникають негативні стани.  Відчуття невдоволення,  депресії, злість та інше  - всі негативні стани породжені не просто негативним мисленням.

Обставини й проблеми породжує в першу чергу  неправильне мислення, але щоби зрозуміти що це таке, потрібно  піти глибше психології.

Свідомість є доволі творчою й вона здатна вирішувати будь-які поставлені проблеми.

Завжди по-новому, її потенціал безмежний, вона робить це унікально, творчо, без прив’язаності.

Свідомість обмежує себе сама, коли приймає на віру, те що лише таким видається, але не є.

Все, що є, що би це не було отримує  буття від свідомості, саме свідомість робить все можливим. І тому свідомість має доступ, потенціал, можливості щоби це змінити, якщо бачить в цьому потребу.

Негативне виступає інструментом свідомості. 

Негативне не одразу є негативним. Спочатку якась річ (думки, почуття це також речі) входить в наше поле уваги. Ми не знаємо що це. Якщо ми зацікавилися, то непомітно ми оплутані цим й не бачимо змоги вибратися,  виникає страждання.

Відповіді   шукає той,  хто відчуває  що щось не так, хто невдоволений, нещасний, хто страждає

Страждання  стимулюють нас зрозуміли, що ілюзорне не може дати нам постійне щастя й  насправді нам не потрібне.

Негативні стани викликані вірою в ілюзорне.

Страждання не є необхідністю коли ми починаємо  розуміти, що зовнішній світ є непостійним, оманливим, ілюзорним. Так само як і наш внутрішній світ - світ думок, почуттів, і навіть станів є плинним, не тривким, ми не можемо на нього опиратися. Ми втрачаємо інтерес, прив'язаність. Прив’язаність, зануреність в ілюзорне, забування власної природи блокує доступ до невичерпного джерела блаженства й це як наслідок  викликає «негативні стани психіки», відчуття, що не все в порядку.

Таке розуміння  виходить  за буденний рівень свідомості.

Йдеться не про насильну відмову від прив'язаностей, але про розуміння.

Зрозумівши  ми можемо від цього відмовитися. Це зречення (вайрагья).
Це не є насильною відмовою чи аскетизмом. Вайрагья - це усвідомлення непотрібності тимчасових, марності речей.

Щастя є нашою природою й воно не потребує підтримки, супроводу  й тим більше гонитви за ним.

Ми не шукаємо безтурботного життя, легкого й приємного. 

Ми шукаємо ясності й розуміння.

Ми можемо відкинути те, що зрозуміли (Н.)

Мислення – це одне, реальність - це зовсім  інше. (Р.)